Рефераты, дипломные проекты и тд. Скачать бесплатно!

Категории работ

Социология

Менеджмент (Теория управления и организации)

Психология, Общение, Человек

Культурология

Технология

Химия

История

Материаловедение

Историческая личность

Политология, Политистория

Международные экономические и валютно-кредитные отношения

Гражданская оборона

Экономическая теория, политэкономия, макроэкономика

Теория государства и права

Литература, Лингвистика

Искусство

Философия

Физкультура и Спорт

История экономических учений

Бухгалтерский учет

Маркетинг, товароведение, реклама

Религия

Педагогика

Медицина

Банковское дело и кредитование

Налоговое право

Криминалистика и криминология

Уголовное право

Российское предпринимательское право

Техника

Компьютерные сети

Математика

Микроэкономика, экономика предприятия, предпринимательство

Семейное право

Физика

Биология

Музыка

География, Экономическая география

Здоровье

Программирование, Базы данных

Международное частное право

Программное обеспечение

Теория систем управления

Охрана природы, Экология, Природопользование

Иностранные языки

Сельское хозяйство

Государственное регулирование, Таможня, Налоги

Компьютеры и периферийные устройства

Транспорт

Разное

Ценные бумаги

Римское право

Москвоведение

Правоохранительные органы

Космонавтика

Трудовое право

Астрономия

История государства и права зарубежных стран

Гражданское право

Радиоэлектроника

Страховое право

Военная кафедра

Право

Таможенное право

Прокурорский надзор

Конституционное (государственное) право России

Юридическая психология

Уголовный процесс

Подобные работы

Экономическое учение Смита (Економiчнi вчення Смiта)

echo "Навчався в університетах Глазго і Оксфорді, де вивчав філософію, літературу, історію, фізику, математику. В 1751 р. був обраний професором університету в Глазго і згодом очолив там кафедру морал

Теория свободного предпринимательства

echo "Причиной тому была действительно имевшая место тесная связь между собственностью на средства производства и предпринимательской деятельностью, в силу подавляющего преобладания семейных капиталов

История создания кредитной системы в России

echo "Следовательно, изучение исторической последовательности смены кредитных систем в прошлом даёт неоценимое преимущество при её формировании сегодня. В этой работе также уделяется особое внимание с

Физиократы в России (Экономические воззрения М.В. Ломоносова и А.Н. Радищева)

echo "Ломоносов перевел не русский язык трактат И.Х.Нейденгбурга « Лифляндский сельский хозяин» , в котором изложены методы и способы увеличения доходов сельского хозяйства . Ломоносов был сторонником

Экономическое учение Смита (Економiчнi вчення Смiта)

Экономическое учение Смита (Економiчнi вчення Смiта)

Навчався в університетах Глазго і Оксфорді, де вивчав філософію, літературу, історію, фізику, математику. В 1751 р. був обраний професором університету в Глазго і згодом очолив там кафедру моральної філософії. В 1764 р. Сміт залиша є університет і стає вихователем англійського герцога Баклю, з яким подорожу є протягом трьох років.

Перебуваючи у Франції, Сміт знайомиться з енциклопедистами і фізіократами.

Повернувшись до Англії, він оселився в - рідному місті Кірколді, де працю є над своєю книгою «Дослідження про причини і природу багатства народів». Вона була опублікована в 1776 р. і принесла Сміту світову славу. Його стали називати шотландським мудрецем, творцем нової науки — політичної економії. Останні роки свого життя Сміт працював митним комісаром Шотландії. На о лі ю ючи філософів-просвітителів, які за вихідний пункт сво є ї системи брали «соціальну людину», Сміт ставить перед собою наукове завдання ї ї комплексного дослідження. В своїх працях він розглядає окремі аспекти, сторони людської природи: моральні, громадські, економічні. В «Багатстві народів» Сміт досліджу є «людину економічну». Це дослідження не ізольоване від двох інших аспектів людської природи. Метод, який застосовує Сміт, можна назвати дедуктивно-індуктивним. Він вдається і до аналізу внутрішніх закономірностей економічних явищ, які вивча є , і до опису їх зовнішніх проявів.

Працям Сміта притаманні системність, історизм і еволюціонізм. Щодо історизму, який заперечувався в марксистській літературі (на тій підставі, що Сміт тракту є капіталізм як вічний спосіб виробництва), то він проявля є ться в тому, що у Сміта звичаї, інститути, економічні категорії змінюються.

Неоднакові вони і в різних народів, і вивчення, і п і знання їх можливе лише в процесі еволюції. Суспільство Сміт розгляда є як сукупність індивідів, що н аділені від природи певними властивостями, які наперед визначають їх економічну поведінку.

Основними з них виступають такі, як трудове походження житт є вих благ, схильність до обміну послугами, або результатами сво є ї праці, егоїстичні інтереси людини — намагання покращити сво є становище.

Трудове походження житт є вих благ змушу є людину приносити в жертву «своє дозвілля, свободу, спокій », тобто терпіти певні тілесні й душевні тягарі. Схильність до обміну, «схильність міняти, вимінювати, обмінювати один предмет на інший» — одна з вирішальних ознак людської природи. Вона зумовлю є те, що люди через розподіл праці концентрують свою діяльність на якійсь певній ї ї формі, що підвищує ї ї продуктивність.

Керуючись егоїстичними інтересами, пошуком особистої вигоди, людина оптимізує свою діяльність, а це об е ртається вигодою для всього суспільства.

Розвиваючи вчення основоположників класичної політичної економії про «природний порядок», Сміт звільняє його від феодальних нашарувань. Він підкреслює, що в умовах «природного порядку» (вільної конкуренції), складною вза є моді є ю господарської діяльності людей керує «невидима рука». Тобто економічне жи т тя людей підпорядковується об'єктивним закономірностям. У трактуванні «природного порядку» Сміт виходить з двох принципів: об'єктивної закономірності природи, дії об'єктивних законів природи, «невидимої руки» і «природної свободи людини». Дія об'єктивних законів благодійно спрямована до людини.

Благотворність дії об' є ктивних законів не безумовна. Вона передбачає п евні соціальні умови, а саме — природну свободу людини, яка проявляється в можливостях кожної людини, за умов дотримання нею «законів справедливості», вільно відстоювати власні інтереси. Лише за цих обставин природна поведінка людини співпадає з ді є ю природних сил, «невидимої руки», тобто законами природи. У наступних концепціях — Рікардо, Сен-Сімона і особливо К. Маркса — ця друга сторона випала. В них залишилась лише об'єктивна закономірність, що керу є поведінкою людини. Ідею природного порядку Сміт поширю є і на діяльність держави. Він виступа є прихильником економічного лібералізму, в i льно i гри господарських сил, невтручання держави в економічне життя. Але разом з тим Сміт визначає роль держави у виконанні нею таких функцій, як оборона країни, правосуддя, народна освіта, утримання громадських установ тощо. Він також висловлювався за державне регулювання норми процента і мінімуму заробітної плати . Розподіл праці і гроші. Свою книгу «Багатство народів» Сміт почина є з розподілу праці. Це не випадково, адже він — економіст мануфактурного періоду. На відміну від меркантилістів, які вважали, що багатство пород жу є ться обміном, і фізіократів, які пов'язували його з сільським господарством, Сміт чітко формулює першоджерело багатства — працю. Вступ до своєї роботи він почина є так: «Річна праця кожного народу становить первісний фонд, який доставляє йому всі житт є во необхідні предмети і зручності, що споживаються ним протягом року і складаються завжди або з безпосередніх продуктів цієї праці, або з того, що одержу є ться в обмін на ці продукти у інших народів»^. Але кількість цих продуктів, продовжу є Сміт, залежить від кількості праці, що функціонує у виробництві, і від майстерності робітника, рівень якої є результатом поділу праці. Вирішальним фактором зростання багатства і «загального добробуту» Сміт вважає розподіл праці, який веде до «величезного збільшення продуктивності всіх різнобічних занять і мистецтв ». Зростання продуктивності праці в результаті її розподілу зумовлю є ться: 1) збільшенням вправності; 2) збереженням часу, який витрача є ться при переході від одного виду праці до другого; 3) винаходом і застосуванням механізмів, які полегшують працю і дозволяють одному робітникові виконувати працю кількох.

Надаючи величезного значення розподілу праці, Сміт, проте, не розумів його причин.

Розподіл праці у нього породжу є ться схильністю до обмі н у. «... Схильність до обміну і була тим, що спокон віку породило розподіл праці». Але наспра в ді не схильність до обміну породжувала розподіл праці, а, навпаки,— розподіл праці виступа є передумовою обміну. Не можна погодитись з заявами дослідників, які услід за Марксом зауважув ал и, що Сміт змішу є розподіл праці в мануфактурі і суспільстві. Дійсно, Сміт почина є аналі з з поетапного розподілу праці в мануфактурі по виробництву голок і через фаховий розподіл, аналіз економічних функцій класів він в и ходить на суспільний поділ праці. Так як у Сміта саме можли в ість обміну веде до розподілу праці, то ступінь останнього, пише він, завжди повинна обмежуватись розмірами ринку. Саме роз в иток ринку, розвиток шляхів сполуче н ня сприяють тому, що «промисли всякого роду починають природно ділитись і вдос к оналюват и сь». Розподіл праці і обмін передбачають наявність знаряддя обміну. Таким знаряддям у Сміта виступають гроші. Виникнення грошей Сміт правильно розгляда є як об' є ктивний процес, а не р е зультат домовленості виробників. У своїй праці Сміт наводить над зв ичайно цікавий матеріал про історію ви н икнення грошей. Він досить детально пр о стежив цей процес і показав, що грош і ~ це то в ар, який виділився з маси інших товарів в р е зультаті розвитку обміну. Гроші, як і інші товари, мають вар ті сть. Їх Сміт ро з гляда є як засіб, що полегшу є обмін.

Визнаючи всі функц ії грошей, Сміт, проте, основною, визначальною назива є функцію грошей як засіб обігу. Гроші він назвав «великим колесом обігу» і підкреслив, що вони відрізняються від товарів, які обертаються за їх допомогою. На відміну від меркантилістів, які золото і срібло вважали носіями суспільного багатства, Сміт підкреслю є , що доход суспільства міститься саме в товарах, а не в грошах. Сміт вважа є доцільним заміну золота і срібла паперовими грішми для здешевлення обігу. Найбільш придатними для цієї ролі він вважає банкноти. Загальна сума паперових грошей не повинна перевищувати кількість золотих і срібних грошей, які вони заміняють.

Регулювання кількості паперових грошей в обігу повинні здійснювати банки. Теорія вартості. Перш за все слід зазначити, що Сміт, як і інші економісти, вжива є термін цінність, а не вартість. Цінність у нього ма є два значення: корисність і можливість придбання інших предметів. Перше він назива є «цінністю в споживанні», друге — «цінністю в обміні». Отже, мова йде про споживну й мінову вартість. На парадоксі води і перлів Сміт поясню є різницю між споживною і міновою вартістю. Речі, що мають велику цінність у споживанні, зазначає він, часто мають невелику цінність в обміні, і навпаки. «Нема нічого кориснішого за воду, але за неї навряд чи що-небудь купиш і навряд чи одержиш що-небудь в обмін. А діамант майже не ма є якої-небудь цінності в споживанні, але часто в обмін на нього можна одержати дуже велику кількість інших благ». Для з'ясування основних правил, що визначають мінову цінність товарів, Сміт ставить і вирішу є три завдання: 1) визначити дійсне мірило мінової цінності, тобто визначити дійсну ціну всіх товарів; 2) показати, з яких частин вона складається; 3) з'ясувати, в силу яких обставин відбувається відхилення ринкової ціни від природної. • Мінову або природну цінність товару Сміт, як і Петті, визнача є працею. «Праця,— писав він,— є дійсне мірило мінової цінності всіх товарів »^. Слід зазначити, що думка про залежність цінності від кількості праці, витраченої на виробництво товару, зустрічається у найвіддаленіші часи людства. Це питання ставилось людьми раніш, ніж наука приступила до його вивчення. У XVIII ст. ця думка стала розхожою і разом з тим почала формуватись трудова теорія вартос т і як економічна доктрина. І Сміту, безумовно, належить певна роль в її розвитку. На відміну від Петті, який вважав, що праця створю є вартість лише в галузі виробництва золота і срібла, і фізіократів, які пов'язували цей процес з сільським господарством, Сміт твердить, що праця є основою цінності у всіх сферах виробництва. Він говорить про рівноцінність усіх видів праці. Сміт розрізня є кваліфіковану й прос т у працю і зазнача є , що кваліфікована праця в одиницю часу створює більші цінності, ніж праця проста, некваліфікована. У Сміта переплелись дві точки зору на цінність — суб' є ктивна і об'єктивна. Суб' є ктивна поляга є в тому, що, на його думку, робітники оцінюють свою працю як жертву, як позбавлення свободи і відпочинку. Разом з тим праця оціню є ться Смітом об'єктивно як основа багатства. Проте саму працю він не аналізу є як субстанцію вартості, а зверта є основну увагу на мінову вартість, тобто кількісну сторону вартості. У трактуванні теорії вартості Сміт не був послідовним. Він заявля є , що трудова теорія справедлива лише для «раннього, примітивного» суспільства. Коли ще праця не була поділена, вона могла служити основою для обміну. З розвитком розподілу праці ситуація змінюється. По-перше, обмін стає необхідним, тому що дозволя є одержувати потрібні товари. По-друг е , як зазнача є Сміт, багатство особи визнача є ться його можливістю одержувати про е кти чужої праці в обмін на свій продукт. За цих умов мінова цінність товару для товаровиробника буде визначатись кількістю чужої праці, яку він може одержати в обмін на одиницю свого товару.

Товаровиробник, обмінюючи свій товар на якийсь інший, одержує, з^, власною оцінкою, більше праці, ніж відда є . Те ж саме відбува є ться і з протилежн ою стороною. Тобто кожний учасник обміну одержує більше праці, відносн о своїх можливостей по виробництву одержуваного товару, ніж віддає. Тут ми знову зустріча й мось з по н яттям суб'єктивної цінності, проте виводиться вона Смітом не з принципу кориснос т і, що було властивим австрійській школі, а ї принципу праці. Отже, перше з поставлених питань Сміт вирішу є однозначно.

Основу ціннос т і товару становить праця, уречевлена в товарах, які одержують шляхом обміну на даний товар. Як же вирішу є Сміт друге завдання, тобто питання про складові частини ціни товару? На перший св ітогляд, нелогічною є сама постановка такого питання. Дійсно, про які складові частини ціни може йти мова, якщо вона визнача є ться працею? Справа в тому, що до цього Сміт розглядав обмін товарів у простому товарному виробництві, де виробники обмінюються працею, уречевленою в товарах. В умо в ах капіталізму в ідбува є ться обмін живої і уречевленої праці. Робітники виступаю т ь як продавці товару робоча сила, а капіталісти — як його покупці. Щоправда, Сміт вважав, що робітники продають свою працю, яка, як і інші товари, ма є «дійсну і номінальну ціну»^. Фактично йдеться про номінальну і реальну з аробітну плату. За цих умов, пише Сміт, порушується закон еквівалентного обміну. Робітник відда є більше живої праці, ніж одержує уречевленої. Цінність, яку робітник дода є до матеріалів, зводиться до двох частин: заробітної плати і прибутку капіталісту. Це дві складові частини цінності. Третьою складовою у Сміта виступа є рента. Отже, як пише Сміт, «три першооснови всякого доходу, як і всякої мінової цінності,— це заробітна плата, прибуток і рента»^. Таким чином, цінність Сміт визнача є доходами. Всі три види первісного доходу — заробітна плата, прибуток і рента — мають єдину ціннісну субстанцію — працю, уречевлену в товарах, які одержують шляхом обміну. «Слід мати на увазі,— писав Сміт,— що дійсна цінність всіх різних складових частин ціни вимірю є ться кількістю праці, яку може купувати або яку може мати в розпорядженні кожна з них. Праця вимірю є цінність не лише ті є ї частини ціни, яка зводиться до праці, а й тих частин, що приходяться на ренту і прибуток ». Визначення цінності сумою доходів свідчить про те, що Сміт, проявивши геніальну непослідовність, заклав основи теорії факторів виробництва, яка в XIX ст. стала пануючою. Щодо третього завдання, яке вирішу є Сміт, то воно зводиться до з'ясування причин відхилення ринкової ціни від природної. Природна ціна у Сміта це, по суті, — грошовий вираз цінності. Природна ціна включає повну величину ренти, праці і прибутку.

Причому йдеться не про фактичну величину складових ціни, а про їх середню норму.

Ринкова ціна — та, за якою продається товар. Сміт детально аналізує фактори, які впливають на відхилення ринково i ціни від природної. В умовах природного стану (вільної конкуренції) ринок працює як сво є рідний регулятор природного руху товарних потоків до стало i ринкової рівноваги. Попит і пропозиція виступають як фактори встановлення ринкової ціни.

Людське втручання у вигляді різного роду привілеїв, монопол ii регламентів порушує природний стан. Воно, пише Сміт, приводить часто до результатів, протилежних тим, на які розраховували, і стриму є зростання продуктивності праці. Щоправда, якась група або клас можуть одержати вигоду від такого втручання, проте вона все одно виявиться шкідливою з точки зору стратегічного завдання — економічного зростання. Отже, Сміт знову зверта є ться до принципу природної свободи, до дії «невидимої руки». Класи і доходи. Сміт прямо зазначає, що три складові ціни є види доходів трьох різних категорій персоніфікованих економ і чних функцій, що відповідають трьом факторам виробництва: праці, капітал у і землі. Власники кожного із цих факторів утворюють відповідні класи: найманих робітників, підприємців і землевласників. Це основні класи суспільства, їх доходи є первинними. Всі інші групи і прошарки отримують вторинні доході, які виступають результатом перерозподілу. Заробітна плата — це продукт праці, природна винагорода за працю. В умовах, коли виробник працю є власними засобами виробництва і на своїй землі, він одержу є повний продукт праці. В умовах капіталізму найманий робітник отриму є лиш е частину цінності, яку праця дода є до матеріалу, що обробляє, іншу частину одержує власник капіталу як прибуток. Отже, Сміт н е робив різ н иці між доходом простого товаровиробника і найманого робітника і розріз н я в їх лише кількісно. Сміт визнача є нормальний рівень заробітної плати кількістю засобі в існування робітника і його сім'ї. А Пет т і заробітну плату зводив до фізичного прожиткового мінімуму.

Нормальний рівень заробітної плати підтримується стихійним ринковим механізмом і залежить від попиту і пропозиції на ринку праці. Зниження заробітної плати до фізичного мінімуму загрожу є робітникам вимиранням. А її значне п ідвищення викликає зростання народжуваності, отже, з більшення пропо з и ц ії роб о чої сили на ринку і посилення конкуренції. А це, зрештою, веде до зниження заробітної плати.

Значну роль у встановленні заробітної плати Сміт відводить капіталістам, які мають переваги п е ред робітниками. Вони можуть, пише Сміт, змовитись мають можливість очікувати сприятливих умов найму робочої сили, чого позбавлені робітники. Сміт був прихильником високої заробітної плати і вважав, що вона сприятиме зростанню продуктивності праці . Прибуток у Сміта ма є трудову субстанцію. Він писав, що «цінність, яку робітники додають до матеріалів, зводиться... до двох частин, одна з яких оплачу є їх винагороду, а друга — прибуток їх наймача на весь авансований ним фонд матеріалів і заробітної п лати » В даному разі прибуток виступає як різниця між заново створеною в артістю і заробітною платою. Тобто фактично мова йде про додаткову вартість. А прибуток — це результат неоплаченої праці. Сміт виступа є проти тверджень тих, хто назива є прибуток платою за працю по нагляду і управлінню. Цей прибуток, зазнача є Сміт, не схожий на оплату праці, він ма є і нші начала і визнача є ться величиною капіталу, що застосову є ться у виробництві. Розмір прибутку визначається розміром капіталу. А це означа є , що Сміт розгляда є прибуток як породження всього капіталу, як результат продуктивності капіталу.

Прибуток вис т упа є в нього і як винагорода капіталіста за працю та ризик. Отже, непослідовність у розумінні вартості (у Сміта — цінність) позначились і на трактуванні прибутку. Він у Сміта виступа є то як породження праці, то як результат функціонування капіталу. З прибутку Сміт виводить і проце н т як похідний прибуток.

Величина процента і його рух у нього слідують за величиною норми прибутку, яка з розвитком промисловості Ц торгівлі ма є тенденцію до зниження.

Зниження норми прибутку, а отже, і процента Сміт розгляда є як прояв економічної розвинутості з доров'я нації, які забезпечуються природним порядком. Йому протиді є будьяка монополія. Тому Сміт виступа є як непримиримий супротивник всякого роду монополії і привілеїв.

Земельна рента у Сміта — це плата за користування землею. Її причиною він назива є приватну власність на землю. Сміт відрізня є ренту від орендної плати, в яку включа є ться і процент на вкладений капітал. Р ента, підкреслю є він, не пов'язана з витратами капіталу, оскільки їх, як правило, здійсню є орендар. Що ж до землевласника, то він користується вигодами капіталовкладень, тому що при відновленні орендного договору вимага є підвищення плати. Дж е рело ренти Сміт визначає по-різному.

Виходячи з позицій трудової теорії вартості, він ренту, як і прибуток, розглядає як відрахування від праці робітника. Інше трактування походження ренти пов'язане у Сміта з його теорією витрат виробництва. Рента в цьому випадку виступає як природна винагорода за користування землею, подібно до того, як прибуток є природною винагородою за капітал, а заробітна плата — природною ціною праці. Рента поряд з прибутком і заробітною платою формує цінність. А це означає, що земля поруч з працею є джерелом цінності. Проте рента відрізняється від інших ціноутворюючих факторів: прибутк у заробітної плати. Вона не зумовлена жодною жертвою (як праця й капітал ) боку власника землі. Відрізня є ться рента від прибутку і заробітної п лати Ц е складова ціни.

Останні конституюють ціну, а рента виступає як функція ціни. «... Рента,— писав Сміт,— входить до складу ціни продукту інакше, ніж заробітна плата і прибуток.

Висока або низька заробітна плата і прибуток на капітал у причиною високої або низької ціни; більший чи менший розмір ренти результатом останньої ». Є у Сміта і елем е нти фізіократичного трактування зем е льної ренти. В i н виступає як результат дії сил природи, які землевласник нада є у користуван ні фермеру. Працю в сільському господарстві він вважав більш продуктивною, тому що тут разом з людиною працює природа. Різні трактування с у ті прибутку і ренти не викликали у Сміта сумнівів , він використовує з різною метою: то для підтвердження тези про працю, як основне мірило вартості, то для аналізу розподілу реалізованої мінової цінності товару між основними класами буржуазного суспільства. Сміт бачив відмінності в родючості і місцероз c ташуванні ділянок землі і аналізував Їх вплив на величину ре н ти.

Розглядає він також залежність ренти від капіталовкладень. Проте у Сміта нема є розумін н я понять диференційної і абсолютної ренти. Разом з тим він визначає монопольну ренту (хоч і не вживає цього терміну), яка виникає тоді, «коли кільк і сть землі, яка може бути пристосована під яку-небудь особливу культуру, зан а дто незначна для задоволення дійсного попиту »^. Оплачує її споживач.

Вчення про продукти в ну й непродуктивну працю. Сміт, на відміну від попередників, не обмежу є ться галузевим визначенням продуктивної й непродуктивної праці. У нього продуктивною є будь-яка праця, незалежно від того, де вона застосовується. Проте у Сміта визнача є ться ієрархія галузей стосовно їх продуктивності. На перший план він ставить сільське господарство, потім промисловість і торгівлю. Але не це головне в його вченні про продуктивну й непродуктивну працю. Сміт визначає продуктивну й непродуктивну працю не лише залежно від того, де вона застосову є ться, а й від того, що вона виготовля є . В нього є два підходи до визначення продуктивної й непродуктивної праці. Перший підхід — ціннісний.

Продуктивною працею є та, що створює цінність.

Непродуктивна праця цінності не створює. Так, праця мануфак ту рного робітника додає цінність матеріалам, які вона обробляє. В той же час праця домашнього слу г и нічому не дода є цінності. На купівлю продуктивної праці витрачається капітал, а непродуктивної — доход.

Другий підхід у визначенні продуктивної й непродуктивної праці пов'язу є ться з її матеріалізаці є ю, уречевленням.

Продуктивна праця — праця робітника, яка закріплюється і реалізується в якому-небудь предметі або товарі, що придатний на продаж. А праця слуги не закріплюється і не реалізу є ться в товарах. Його послуги зникають в момент їх надання. Згідно з таким визначенням продуктивної праці вся сфера немат е ріального виробництва оголошувалась непродуктивною. До цієї сфери Сміт відносить діяльність держави, їі чиновників, церкву, армію, флот тощо . Визначення продуктивної й непродуктивної праці Смітом є суперечлив і. Якщо взяти простого товаровиробника, то він виготовляє товари, але не приносить капіталісту прибутку. Отже, його праця за однією ознакою є продуктивною, а за другою — непродуктивною. У Сміта його вчення про продуктивну й непродуктивну працю займає значне місце, тому що він із зростанням продуктивної праці пов'язував зростання національного багатства країни і тому енергійно наполягав на скороченні непродуктивної праці. Т а кий підхід Сміта до визначення продуктивної й непродуктивної праці був підданий критиці багатьма його сучасниками, які ширше трактували продуктивну працю.

Економісти класичної школи сприйняли такий підхід. З певним зауваже нн ям сприйняв його і Марк ер Ка п італ , Сміта — це гол о вна рушійна сила економічного прогресу. Під капіталом; розумі є запас продукції, що приносить прибуток або за допомогою якого: п рацею створюються нові бл а га.

Запаси певної особи, писав він, ді л яться на дві частини. «Та частина, від якої вона чека є одержати дох i д, назива є ться її капіталом. Друга частина — це та, яка йде на безпосередн є її споживан н я . Капітал він поділя є на основний і оборотний. До основного капіталу він відносить машини і різні знаряддя праці, промислові і торговельні будівлі, склади, будівлі на фермі, «покращення з е млі» (розчистка, осушення, внесення добрив), «людський капітал» — капіталізована цінність «придбаних і корисних здібностей усіх мешканців або членів суспільства». Віднесення Смітом людського капіталу до основного правомірно виплива є з того, що капітал у нього — це виготовлені матеріальні ресурси, а здібності робітників до праці також «виготовлені» за допомогою використання матеріальних ресурсів.

Включення до основного капіталу трудових навичок і з дібностей робітників здійснював ще Петті. Сміт, оголошуючи здібності, навички капіталом, робив висновок, що робітник, крім «звичайної заробітної плати» за «звичайну працю», одержить відшкод ув ання витрат на навчання і прибуток на них. У К. Маркса, як побачимо далі, мовиться про те, що кваліфікована робоча сила має вищу вартість.

Оборотний капітал у Сміта склада є ться з грошей, запасів п родовольства, запасів сировини і напівфабрикатів, а також готової продукц ії , що перебуває на складах і в магазинах. Поділ на основний і оборотний капітал Сміт застосовує до будь-якого капіталу, незалежно від сф е ри його використання. Різницю між ними він бачить в тому, що перший приносить прибуток, не вс т упаючи в обіг і не змінюючи власника, а другий — приносить доход тільки за допомогою обігу і зміни власника.

Основний капітал формується і поповнюється за рахунок оборотного. Він не може приносити доход без допомоги оборотного. Співвідношення між основним і оборотним капіталом, підкреслю є Сміт, неоднакове в різних галузях виробництва. Мету функціонування капіталу Сміт тракту є позаісторично. Він писав, що «єдину мету і призначення як основного, так і оборотного капіталів становить збереження і збільшення запасів, що призначаються для безпосереднього споживання ». Великого значення Сміт надавав нагромадженню капіталу. Це, по суті, основна ідея праці Сміта. Він ставить завдання не лише дослідити природу і причини багатства народів, а й з'ясувати питання щодо зростання національного багатства. «Зростання... доходу і капіталу означа є зростання національного багатства »^. Отже, економічне зростання Сміт пов'язує не лише із зростанням доходу, а й з нагромадженням капіталу.

Нагромадження капіталу у Сміта є результатом ощадливості. Ощадливість капіталістів збільшу є фонд, призначений для утримання продуктивних робіт ник i в. Збіль ш ення числа останніх веде до зростання цінності, що додається оброблюваним продуктам. Річний продукт нації, робить висновок Сміт, може бути збільшений лише за рахунок зростання кількості продуктивних робітників і підвищення продуктивності праці працюючих.

Зростання продуктивності праці Сміт пов'язу є із застосуванням машин, механізмів, що потребує додаткових капіталів. Вартість засобів виробництва він включає як четв е рту частину в ціну кожного окремо взятого товару окремого капіталіста. Що ж до всі є ї товарної маси всього класу капіталістів, то в її мінову цінність включаються лише три частини: заробітна д плата, прибуток і рента.

Виходить, що цінність річного продукту суспільства І склада є ться лише з доходів. Проте це не зовсім так. Такий підхід Сміта до визначення мінової цінності сукупного суспільного продукту в марксистській літературі одержав назву «догми Сміта». Сміта звинуватили в тому, що він виключа є перенесену вартість з вартості сукупного продукту. Сміт виходить з того, що матеріальні витрати (перенесена вартість) становлять чиїсь доходи, отримані на попередніх стадіях виробництва, і можуть бути розкладені на доходи. Такий підхід спрощував аналіз теорії вартості. «Догма Сміта» по суп і вирішувала ту ж складну теоретичну проблему у визначенні вартості, що й марксистське вчення про двоїстий характер праці (конкретна праця переносить вартість зречевленої праці, абстрактна — створю є нову). Марк о , І аналізуючи п оложення Сміта про зведення річного продукту до суми доходів, показав, що воно ма є сенс або при повному абстрагуванні від фактору часу, або при аналізі формування вартості продукту за досить тривалий період. Для короткого проміжку часу формула Сміта непридатна, тому що у вартості такого продукту завжди є частка, яка не розпада є ться на доходи цього року, а відшкодовує вартість засобів виробництва, які були на початку року.

Зауваження цілком слушне. Прот е ця частка відносно невелика порівняно з усім річним обсягом матеріальних витрат і її можна не брати до уваги. Якщо з точки зору кількісної характеристики «догма Сміта» і ма є вади, то її практична цінність надзвичайно велика. І не випадково вона використовується на Заході в багатьох видах економічного аналізу. Крім того, аналізуючи «догму Сміта», слід враховувати, що він чітко розрізня є валовий і чистий доход нації. Під валовим доходом він розумі є весь річний продукт країни.

Чистий доход — це нова цінність, яка лиша є ться після відшкодування основного й оборотного капіталу. Отже, річний продукт праці і землі країни ділиться на фонд відшкодування кап і талу і фо н д доходів платників к апі т ал у і землі. Праця продуктивних робітників оплачується з фо н ду відшкодування.

Джерелом зростання капіталу вис и пають прибутки. Сміт підрахував, що фонд відшкодування капіталу в багатих країнах більший і абсолютно, і в д олі валового продукту, ніж у бідних. Це означа є , робить висновок Сміт, що більша частина валового продукту йде на утримання продуктивної праці, що, в свою чергу, веде до зростання багатства.